Держава витрачає значні кошти для того, щоб утримувати установи виконання покарань, щоб забезпечити особам, які відбувають покарання за гратами, належні умови тримання. Кошти на утримання таких засуджених ідуть із наших податків, в той час як їх можна було б витратити на інші цілі: медицина, наука, інфраструктура тощо. В Україні існує безліч видів покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, коли людина не ізолюється від суспільства, залишається в соціумі, не позбавляється звичних для неї родинних, соціальних зв’язків. Це певна довіра до людини, яка опинилася в конфлікті із законом, шанс виправитися та бути корисним громаді.

Саме уповноважені органи з питань пробації виконують покарання, не пов’язані з позбавленням волі, допомагають особам виправитися та повернутися до нормального життя в соціумі. Проте пробація це не лише виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі. Адже персонал органів пробації починає працювати з особами іще на стадії судового розгляду, коли необхідно надати до суду неупереджену, об’єктивну інформацію про особу обвинуваченого, а також бере участь у підготовці до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк до звільнення. Таким чином коло осіб, з якими працює персонал органів пробації, досить широкий і кожна особа має шанс на виправлення без ізоляції від суспільства, грати мають бути крайнім засобом.

Відповідно до Закону України «Про пробацію» передбачено три види пробації:

Досудова пробація – забезпечення суду інформацією, що характеризує особу, яка обвинувачується у вчинення правопорушення, з метою врахування обставин її життя для прийняття судом справедливого рішення про міру її відповідальності (складення досудової доповіді). Персонал органу пробації при підготовці досудової доповіді не виступає ні на стороні захисту ні на стороні обвинувачення. Наше завдання зібрати об’єктивну інформацію про обвинуваченого, як позитивну так і негативну, а також надати можливість обвинуваченому брати участь у підготовці досудової доповіді та надати відносно себе будь-яку інформацію на свій захист. У багатьох випадках обвинувачені користуються цим правом.

Наглядова пробація – здійснення наглядових та соціально-виховних заходів: надання психологічної, консультативної та інших видів допомоги, сприяння працевлаштуванню, залучення до навчання, проведення індивідуально-профілактичної роботи відносно особи, до якої застосовується пробація. Великий відсоток осіб, до яких застосовано пробацію, мають певні потреби, які і спонукали їх до вчинення правопорушень, проте в силу різних чинників не знають як їх вирішити, з чого почати. Саме персонал уповноважених органів з питань пробації допомагає таким особам, виявляє їх потреби, спільно із засудженим планує шляхи їх подолання та координує (направляє) дії особи.

Пенітенціарна пробація – це допомога особі, яка готується до звільнення з місць позбавлення волі у трудовому та побутовому працевлаштуванні та сприяння в адаптації до життя у суспільстві. В місцях позбавлення волі особа певним чином відірвана від соціуму і при звільненні потребує посиленої уваги, допомоги в самому необхідному. Саме з цією метою персонал органу пробації перевіряє можливість проживання особи після звільнення за обраною адресою та можливість працевлаштування, щоб особа, звільнившись, не відчула себе покинутою та непотрібною.

Пробація в Україні покликана забезпечувати безпеку суспільства та попередження вчинення нових повторних правопорушень особами, які їх вже вчиняли; це шанс особи на виправлення. Адже особи, які вчинили правопорушення, в першу чергу потребують підтримки, а не осуду та ізоляції.